"Плаче мозок, а сльози - у серце, печінку, шлунок...", -
вчений, лікар та психолог Олександр Лурія.

Емоційно-стресові фактори у виникненні та прогресуванні соматичних розладів (захворювань) набувають особливої ​​важливості на сучасному етапі, коли відбувається збільшення частоти прикордонних нервово-психічних розладів у всьому світі. Це пов'язано з низкою факторів:

• урбанізацією,
• зміною темпу та способу життя людей,
• зростанням соціальної напруженості,
• військовими конфліктами тощо.

Все це значною мірою стосується й України, яка протягом тривалого часу переживає соціальну кризу, що призводить до погіршення рівня життя людей, вимушеної міграції, безробіття чи зміни роботи зі зниженням професійного статусу. Подразники соціально-психологічного характеру, про які йдеться, надходять у наш головний мозок каналами другої сигнальної системи, породжуючи безпосередньо в корі патогенну імпульсацію. Імпульсація, що виходить із кори головного мозку, дратує центри вегетативної регуляції.

Вегетативна нервова система, що виступає в ролі посередника між центральною нервовою системою та внутрішніми органами, виявляється тією платформою, де стверджується загальність та злитість психічного із соматичним. Таким чином, відбувається «скидання», «шунтування» емоційної напруги безпосередньо на внутрішні органи.

Що таке психосоматика?

"Psychosomatic" у перекладі з грецької – "psycho" (душа) та "soma, somatos"(тіло). Цей медичний термін ввів німецький психіатр Йоганна Хайнрота в 1818 році, який вперше заговорив про те, що будь-яка негативна емоція, що застрягла в людській пам'яті або часто повторюється в житті пацієнта, отруює не тільки душу, а й підриває його здоров'я. Втім, Йоганн Хайнрот був неоригінальний. Задовго до його появи на світ ці ідеї озвучував давньогрецький філософ Платон, який вважав тіло і душу нероздільними. Тих же принципів дотримувалися автори Аюрведи, а також лікарі східної медицини.

Після Хайнрота ідею психосоматики підтримали два відомі психіатри – Зігмунд Фрейд і Франц Александер, які вважали, що:

«Невисловлені, пригнічені, загнані вглиб емоції рано чи пізно знайдуть вихід у тілі, породжуючи невиліковні хвороби».

Сучасна психосоматична медицина вивчає взаємозв'язки між емоційним життям людини та природою її соматичних розладів, значення індивідуальних факторів психіки та навколишнього середовища в етіології захворювань.

Психосоматичні захворювання – це захворювання, у походженні та перебігу яких беруть участь психогенні компоненти (особливості характеру та темпераменту, особливості нейрофізіологічних процесів та реакцій на конфлікти, напруженість, незадоволення, душевні страждання та ін.). Серед психосоматичних захворювань традиційно виділяють групу з так званої «святої сімки» («holyseven») психосоматики:

• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
• неспецифічний виразковий коліт;
• бронхіальна астма;
• тиреотоксикоз (Базедова хвороба);
• есенційна гіпертонія;
• ревматоїдний артрит;
• нейродерміт.

В даний час до психосоматичних відносять ще ряд деяких захворювань:

• синдром подразненого кишечника;
• ожиріння;
• ішемічна хвороба серця;
• цукровий діабет 2го типу тощо.

Причини психосоматичних захворювань

Причинами психосоматичних захворювань є:

• Хронічний стрес та емоційна напруга.
• Тривале переживання сильних негативних емоцій.
• Невідреаговані емоції.

Частота психосоматичних розладів серед населення досить висока і коливається від 30 до 57%.

Звичайно, ми називаємо якісь хворобливі прояви психосоматичними лише в тому випадку, якщо нам вдається встановити пряму залежність виникнення симптомів від відповідних психоемоційних факторів, якихось конкретних подій.

Досі залишається нез'ясованим, чому в одних людей під впливом психоемоційного стресу розвивається виразкова хвороба, а в інших – захворювання серцево-судинної чи ендокринної системи. Вважається, що у цій проблемі велике значення має генетична схильність, що визначає характер індивідуальної реакції людини. Деякі дослідники говорять про профіль особистості, схильної до певного психосоматичного захворювання і виділяють «виразковий», «гіпертонічний» та ін. профілі особистості, за якими можна надійно передбачати ймовірність розвитку цього захворювання в майбутньому.

Гастроентерологія найближча до всіх терапевтичних дисциплін прилягає до психіатрії, оскільки травний тракт — вразлива зона виникнення різних психосоматичних захворювань. Вважається, що тип людей з особливою гастроінтестинальною лабільністю, у яких не тільки тяжке переживання, а й будь-які (позитивні чи негативні) емоції накладають помітний відбиток на функції травної системи, є досить поширеним.

Психосоматичні гастроентерологічні захворювання

Найпоширеніші психосоматичні гастроентерологічні захворювання – це:

• синдром роздратованого кишечника;
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
• неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона;
• спастичний психогенний запор;
• емоційна діарея.

Пацієнти з проблемами у роботі шлунково-кишкового тракту зазвичай надто вимогливі до себе та оточуючих. Вони не можуть змиритися з недосконалістю навколишнього світу і не в змозі полюбити себе. Їм важко "переварити" чергову невдачу змиритися з новим розчаруванням.

Депресія і виразкова хвороба

У хворих виразковою хворобою частіше, ніж при інших психосоматичних захворюваннях, встановлюють наявність психопатичних порушень, стану емоційної напруженості, іпохондрії, песимізму, відчуженості або, навпаки, підвищеної потреби в емоційній прихильності з боку оточуючих. Разом з тим, у клінічній картині виразкової хвороби нерідко спостерігаються стерті (масковані) депресії, які ніяк зовні не проявляють себе і повністю або частково маскуються провідною соматичною симптоматикою.

Стрес, тривога і синдром подразненого кишківника (СПК)

Синдром роздратованого кишечника (СРК) або синдром подразненого кишківника (СПК) також є класичним прикладом психосоматичного захворювання, являючи собою реакцію особистості на ключові переживання. Дебютує цей розлад після значної особистості психотравмуючої ситуації. Стрес є важливим фактором ризику початку даного захворювання та важливим предиктором його результату. Панічний розлад, тривога і депресія зустрічаються у 50-60% хворих, причому тривога проявляється вже на початкових етапах хвороби, а депресія приєднується через деякий час. Захворювання, що виникло, і саме по собі може вести до появи тих чи інших психічних розладів: від патологічних реакцій на сам факт захворювання, тривоги і депресії до соціальних обмежень через характер цього виду страждання.

Кишечник реагує на емоційний стан дуже чутливо. У стані психофізичного розслаблення кишка виглядає зазвичай блідою, при цьому вона слабо кровопостачається, мало перистальтує, секреція травних ферментів знижена. При душевній напрузі кровопостачання різко зростає, те ж саме відбувається і з перистальтикою, і з секрецією. Активна перистальтика надає ефект, що виганяє, і призводить в результаті до проносу.

Самооцінка і коліт

У хворих колітами часто вже на самому початку захворювання виявляються типові особливості особистості, які, мабуть, є ґрунтом для захворювання, що розвивається надалі. Вони мають низьку самооцінку, вони надмірно чутливі до власних невдач і характеризуються сильним прагненням до залежності та опіки.

Тяжкі переживання і виразковий коліт

Виразковий коліт відноситься до захворювань, при яких вже на ранніх етапах виявляється ситуація, що обумовлює їх з психосоматичних позицій. У 60% всіх новохворих або повторних хворих на виразковий коліт тілесним проявам передують депресивно забарвлені життєві ситуації з переживанням дійсної або уявної втрати об'єкта. У більшості хворих безпосередньо перед початком захворювання виявляються тяжкі переживання у зв'язку з такими обставинами, як смерть близької людини, втрата сексуального партнера або розлука з близькими людьми, а також такі ситуації, як зміна звичного житла, переїзд на інше місце проживання, хірургічні операції. Спостерігається зв'язок цих переживань із хворобливою реакцією у вигляді печалі, тобто насамперед із недоліком зживання печалі, а також особливо сильну тенденцію до прихильності.

Емоції і хвороба Крона

При хворобі Крона пацієнт часто нервозний, нетерплячий, надчутливий і легко вразливий, здатність якого розслабитися і насолоджуватися блокована. У сфері розум/діяльність він схильний до поведінки з елементами нав'язливостей та яскраво вираженим самоконтролем. Він прагне тісного спілкування з вузьким колом людей, бажаючи близькості, визнання та захищеності; з іншого боку, він хотів би залишитися незалежним, оскільки дуже тісна близькість здається йому загрозливою.

Як позбутися проблеми?

Порочне коло розвитку психосоматичної патології можна розірвати загальними зусиллями психіатрів та гастроентерологів, використовуючи сучасні методи медикаментозного та немедикаментозного лікування. Необхідна підтримуюча психотерапія, спрямовану полегшення важкого загального стану та ослаблення регресивної установки хворих. За допомогою психотерапії можна навчитися навичкам, які дозволять керувати стресом та контролювати емоційний стан.

Іноді впоратися зі стресом допомагає гарний сон, фізична активність, різноманітний раціон та відпочинок від новин, якщо людина через них переживає. Потрібно шукати позитивні емоції, вчитися радіти життю, займатися цікавими справами. Потрібно постаратися знайти в собі гармонію і спокій, можна зайнятися йогою та медитацією, подорожувати, знайти своє хобі, яке приноситиме задоволення.